Терапія дитячих психотравм у дорослих
Дитинство…Воно є у всіх, але кожен проживає його по-різному.
В одних була чудова родина, люблячі і підтримуючі батьки, брати/сестри, дідусі/бабусі, але час проведений у школі, спілкуючись з однолітками – це те, що досі хочеться забути, як страшний сон і ніколи не згадувати.
Для інших – друзі були, тим єдиним, що давало сили вставати вранці з ліжка і вірити, що:
в батьків – просто «чорна полоса» і вони скоро перестануть сваритись;
мама перестане сумувати щоденно, і в неї з’являться сили вставати з ліжка та бажання жити;
батько скоро перестане вживати алкоголь, звинувачувати у своїх невдачах всіх навколо та знайде роботу.
А є такі люди, яких в дитинстві взагалі ніхто, ніколи не розумів. Вони були постійно серед людей, відчуваючи себе абсолютно самотніми, дивакуватими, несхожими на інших. Батьки наче хотіли, щоб дитина всесторонньо розвивалась, тому кожного дня були додаткові гуртки (а іноді й по два), але через це втрачалась можливість зближатись з іншими дітьми й просто дружити. Оточуючі завжди акцентували увагу на їх «несхожості» з однолітками й чомусь не на їх користь: «неуважний», «неохайна», «дуже шумний», «надто сором’язлива», «надто худий», «надто товста», «літає у хмарах», «поводить себе зухвало» і т.д.
В результаті, ми всі у 18 років вважаємось повнолітніми та дорослими, але скільки нас таких, які були фактично позбавлені дитинства через потребу турбуватись про своїх батьків, ставлячи їх інтереси вище своїх, емоційно обслуговуючи оточуючих, намагаючись відповідати баченням інших?!
В даному контексті можна працювати з такими запитами:
- проблеми сепарації / робота з автономією
- формування меж (кордонів)
- робота з почуттями сорому, провини й образи
- низька самооцінка
В результаті роботи по цьому напрямку, в процесі терапії ви можете навчитись:
а) розбиратися з внутрішньоособистісними конфліктами (зможете вирішити внутрішній конфлікт між критикуючою й бунтуючою частинами та укріпити позицію турботливої частини)
б) відділяти свої почуття, думки, прояви поведінки від нав’язаних ззовні (батьками, суспільством, партнером) й брати на себе відповідальність за них
в) відчувати в собі силу при прийнятті життєвих рішень без споглядання на оточуючих
г) відпускати дитинство й любити зріле (доросле) життя